ЕПІДЕМІЧНИЙ ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНИЙ МЕНІНГІТ (MENINGITIS CEREB-ROSPINALIS ЕРIDЕМІСА).

Епідемічний цереброспінальний менінгіт — гостре інфекційне захворювання оболонок головного і спинного мозку.

Збудник -менінгокок — грамнегативний диплокок;   розміщується   внутрішньоклітинно в лейкоцитах.

Епідеміологія епідемічного менінгіту. Першоджерело інфекції — людина. У хворих менінгококи містяться в цереброспінальній рідині, у крові і в носоглотці. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Велике значення у поширенні цереб-роспінального менінгіту мають здорові носії менінгокока. Епідемії менінгіту поширюються повільно і не дають масових захворювань. Спостерігається цереброспінальний менінгіт найчастіше в лютому, березні і квітні.

Симптоми і перебіг епідемічного менінгіту. Інкубаційний період 3 — 5 днів. Початок, рап¬товий: найсильніший головний біль, блювання, озноб і підвищення температури до 39 — 40°. Незабаром з'являються характерні ознаки: 1) малорухомість потилиці (голову не можна пригнути до грудей), 2) симптом Керніга: розгинання ноги, зігнутої в кульшовому і колінному суглобах, болісне і дуже утруднене. Притомність втрачається лише в тяжких випадках. Хворий лежить у ліжку боком, голова його закинута назад, коліна притиснені до живота. Нерідко минущі паралічі лицевого нерва і нервів очних м'язів.

Спинномозкова рідина, взята, при поперековому проколі, мутна (гній)-, витікає струминою або частими краплями. При мікроскопічному дослідженні (забарв¬лення метиленовою синькою) в ній виявляють менінгококи, що розташовуються всередині лейкоцитів.

ГРИП   (GRIPP).  

Грип — гостре    епідемічне    захворювання,   яке   проходить з переважним ураженням дихальних шляхів і загальною інтоксикацією. Збудник — фільтрабільний вірус.

Епідеміологія. Відрізняють: 1) епідемічний грип, який з'являється час від часу в холодну пору року і дуже швидко поширюється серед населення. Епідемія триває 3—4 тижні і швидко припиняється. 2) Пандемічний грип («іспанка» 1918 року), що спостерігалася рідко — приблизно І раз за 20 — 30 років, захоплює мало не всю земну кулю і відрізняється тяжкістю перебігу.

«Грипом» неправильно називають також всяку легку простудну незаразну хворобу, що виявляється невеликим підвищенням температури, кашлем і нежитем. Зараження епідемічним і пандемічним грипом передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом, тобто через найдрібніші бризки слини, що викидаються при кашлі, чханні і розмові, а також при стиканні з речами (білизна та ін.) і предметами вжитку хворого. Антисанітарний стан жител сприяє поширенню інфекції.

ТУЛЯРЕМІЯ (TULAREMIA).

Туляремія — гостре заразне захворювання типу септицемії, яке уражає гризунів і людину.

Збудник — найдрібніші кокобацили туляремії.

Епідеміологія туляремії. Першоджерело інфекції—гризуни: водяні щури і пацюки, миші, зайці, ховрахи та ін. Від них зараження відбувається різними шляхами: при контакті з хворими тваринами, з їх шкурами, виділеннями та забрудненими ними об'єктами (сіно, солома, зерно, вода при купанні та ін.), при укусах крово-ссучими комахами (кліщі, гедзі, мухи та ін.), харчовим шляхом (через м'ясо хворих тварин, заражену ними воду та їжу).

 

Інфекція проникає через шкіру або через слизові оболонки.

 

Симптоми: а) Залозисті форми: початок раптовий, висока температура,, головні болі, болі в м'язах, ін'єкція склер. Незабаром на шкірі у місці заглиблення інфекції з'являється папула, яка перетворюється у виразку. Регіонарні лімфатичні залози опухають, а потім нагноюються і прориваються або розсисаються. Якщо зараза проникає  через око, то разом з загальними явищами розвивається найсильніший кон'юнктивіт і опухання шийних лімфатичних залоз. При проникненні інфекції через мигдалики — ангіна й лімфаденіт на шиї (ангінозна форма). Зустрічаються й чисто бубонні форми, що позначаються загальними явищами 'та опуханням лімфатичних залоз без реакції на місці заглиблення інфекції.

б) Генералізована (тифоїдна) форма: починається так само, але відріз¬няється тяжчими загальними явищами: втрата притомності, маячення та ін., гарячка триває 2 — 3 тижні. Досить j часто еритематозна висипка, іноді роз¬литий бронхіт  або  бронхопневмонія.

При всіх формах печінка і селезінка звичайно збільшується. У крові лейко¬пенія. Тривалість хвороби 2 — З тижні. Після падіння температури надовго лишається загальна слабкість.

ЧУМА (PESTIS).

Чума — особливо небезпечне епідемічне захворювання, властиве тваринам — гризунам  і людині.

Збудник — чумна паличка бочкоподібної форми з закругленими кінцями., що добре забарвлюються в той час, як середина лишається блідою.

Епідеміологія. На території України чума не зустрічається, але може бути занесена до нас з епідемічних вогнищ.

Першоджерело інфекції — гризуни, переважно щури, від яких хвороба передається людині. Переносник — блохи, що залишають трупи здохлих тварин і нападають на людей. Люди можуть заражатися один від одного і без участі бліх (контакт, речі, крапельна інфекція). Чума дуже заразлива і може викликати страшні епідемії.

Симптоми і перебіг. Інкубаційний період 2 — 5 днів. Початок рапто¬вий: озноб, висока температура, головні болі, хитка хода, неспокій, маячення,, галюцинації. Язик вкривається білим нальотом, занепад серцевої діяльності.
Залежно від форми хвороби, на фоні загальної інтоксикації з'являється:. 1) болючий бубон у пахвині, пахві та ін. - бубонна чума або 2) геморагічна пневмонія — легенева чума або ж розвивається 3) загальний сепсис — чорна смерть.
Бубони нагноюються, прориваються або розсисаються Видужання можливе, летальність близько 60%. Легенева чума, так само як і септична, за 3 — 5 днів, завжди закінчується смертю.

БРУЦЕЛЬОЗ (BRUCELLOSIS).

 

Бруцельоз - інфекційне захворювання, яке характеризується тривалим перебігом і досить різноманітною клінічною картиною. Передається людині від дрібної рогатої худоби, рідко від корів та іноді від свиней.

Збудник — найдрібніші кокобацили — бруцели, які мають здатність довга зберігатися в грунті, молоці, маслі та ін.

Епідеміологія. На бруцельоз хворіє багато тварин; хвороба у них про¬ходить у вигляді затяжного сепсису, який веде до аборту (у самців — орхіт).

Інфекція проникає через шкіру і слизові оболонки контактним або харчовим шляхом. Хворі тварини виділяють бруцели з молоком, сечею і через вагіну. Особливо небезпечний абортований плід.
Бруцельоз поширений у всіх країнах. В Україні він зустрічається там, де розводять багато овець. Заражаються переважно люди, які мали тісний контакт з худобою, з її молоком (доярки), м'ясом і шерстю. Харчовим шляхом інфекція передається через молоко, бринзу, масло, сир; рідко через воду та овочі, забруднені виділеннями хворих тварин.

Симптоми і перебіг Бруцельозу. Клінічна картина бруцельозу не має яскравих, характерних симптомів. Хвороба починається підвищенням температури, ломотою в кінцівках і загальним нездужанням. Надалі болі в суглобах та м'язах посилюються, з'являються заливні поти й озноби. Типовою вважається хвилеподібна гарячка: температура розмахами підвищується до 40° і поступово знижується, тривалість гарячкової хвилі - 3- 5 тижнів, потім апірексія. Бувають і інші типи гарячки: постійна, неправильна, переміжна та ін. Стійка схильність до рецидивів. Тривалість захворювання від півроку до кількох років. Можливі різні виси¬пання на шкірі. У крові — анемія, лейкопенія, лімфоцитоз і моноцитоз. У легенях іноді бувають явища, що нагадують туберкульоз. Ускладнення різноманітні, переважно в кістково-суглобовому апараті і нервовій системі (артрити, неврити та ін.).